Пісенька жовтого курчатка

“Стук-стук, тр-р-рісь”, — шкаралупка тріснула. На світ з’явилося маленьке жовте курчатко. “У яйці було так тихо, а тут  усе співає! — здивувалося воно.- Я теж мушу знайти свою пісеньку!” І вирушило на пошуки. “Ш-ш-ш-ш”, — співав очерет біля ставочка. “Хлюп-хлюп-хлюп”, — плескотіла водичка, “Кря-кря-кря” ,— привіталося з курчатком каченя. “А у мене немає пісеньки!” — поскаржилося курчатко. “Візьми мою, мені не шкода!” — запропонувала рибка і сховалася під водою. “Бульк! — повторило курчатко і намочило лапки.- Ой, це дуже мокра пісенька. Пошукаю іншої…” Аж раптом загуркотів грім: “Гр-гр-р-р!” Пішов дощик: “Кап-кап-кап.” “Ого! Яка страшна пісенька!” - і курчатко побігло ховатися під листочок. Звідти почувся голос бджоли: “Тут з-з-з-зовсім немає місця!”. “Ж-ж-ж-жодного!”— підтвердив жук. Курчатко заплакало. Його почула мама: “Куд-куди, ти поділося? Ми всі дуже хвилювалися!” Під крилом у мами-квочки сиділи братики й сестрички курчатка і співали: “Пі-пі-пі!” “Ось моя пісенька! А це моя мама!” — зраділо курчатко і сховалося під крило.