Сьогодні вночі я не спатиму. Усе через Катрусю. Уявляєте, вона сказала, що Діда Мороза не існує. А замість нього нам тато подарунки приносить.
Звісно, Катруся на цілий рік старша, але мене так просто не обдуриш. Я тепер теж до школи ходжу. І вже не такий дурненький, як раніше! Я знаю, що є один головний Дідусь Мороз. Він вирішує, добре ти поводився протягом року чи погано. До хороших дітей він відправляє своїх помічників — теж дідусів. А до найкращого ще й Снігуронька приходить. Онучка в Діда Мороза одна, й до всяких підлабузників, таких як Петько, він її не відправлятиме.
От до мене вона прийде! Точно! У мене в шкільному зошиті — самі сонечка. Їх наша класна малює — і за правильні букви, і за цифри, і просто за картинки. А тим, хто нічого не робить, вона малює сірі кружки — місяць. У мене в зошиті лише сонечка! 
І вдома я теж усім допомагаю. У кімнаті прибираю. Сміття виношу. А на 8 Березня навіть посуд вимив, тато аж здивувався!
“Дзи-и-инь!” Це будильник. Я його навмисне завів і під подушку поклав — щоб не проспати.
Пора!
Батьки вже давно і телевізор, і світло вимкнули — саме час для Діда Мороза.
Тихенько, щоб не рипнуло ліжко, я зістрибнув на підлогу. Без капців лінолеум здавався холодним, наче сніг. Та я однаково босоніж пішов. На сусідньому ліжку Катруся спить. Якщо прокинеться, галасувати почне — напевно злякає Діда Мороза. Що ж мені тоді ще рік чекати?! Прочинивши двері, я прослизнув у передпокій. У кімнаті батьків було темно й тихо. А от у вітальні хтось вовтузився. Чи то шарудів, чи то зітхав…

Хто це?! Читай у січневому “Пізнайко від 6”