Ти зміг би без мене обійтися?

Сергій Махотін (переклад з російської)

...
Ми йшли й мовчали. Досить бридко було так іти. Але я просто не знав, про що говорити з таким Юрком. Я починав все більш і більш на нього злитися, і мені стало здаватися, що без Юрка я справді спокійнісінько міг би обійтися. Раптом він спитав, не повертаючи голови:
– А без кого ти взагалі не зміг би обійтись?
Заговорив нарешті!
– Без батьків, мабуть,– відповів я.– А ти?
– Без батьків, звичайно, не зміг би.
– А без Пірата?
– Без Пірата? – Юрко зупинився й подивився на мене.– Ти що! Він, знаєш, як мене завжди чекає! Я тільки двері в під’їзд відчиню, а Пірат уже гавкає на весь будинок. Радіє, що я прийшов.
– Ну, добре,– погодився я.– А знаєш, без чого ти точно не зміг би обійтись?

– Без чого?
– Без повітря.
– Ха! Без повітря ніхто не зміг би. І без води теж.
– Я десь читав,– згадав я,– що коли на Землі не було суші, а був один суцільний океан, люди дихали зябрами. І обходилися без повітря.
– Ну, сказонув! Це ж коли було! Тоді й людей ще не було.
– Я читав, що були.
– Звідки ж вони взялись?
– З космосу. Їх висадили освоювати Землю, але потім щось там трапилось у космосі, вибух         якийсь, і за ними ніхто не прилетів. Вважалося, що від мавп люди походять, а виявляється –
з космосу.
– І негри також?
– Ну да... – кивнув я, правда, не дуже впевнено.– І негри. У них же там, у космосі, різні національності живуть.
– А я ось про що думаю! – вигукнув Юрко. Він знову був таким, як завжди.– От як літак заходить на посадку, чи закладає в мухи вуха?
– Що-що? У якої ще мухи?
– Ну, муха в літаку летить! Залетіла в літак, коли він іще на землі був, де-небудь на півдні. І полетіла в Петербург.
Я засміявся.
...

Як розвивалася ця історія, читай у журналі “Пізнайко від 6” №3, 2006!