Ольга Савицька "ПРИВІТ З КЛЕНОВОГО, АБО ДОПОМОГА МУМІЇ" Iсторія про звичайних дітей, які врятували людство від суму Якщо ви сядете в автомобіль і вирушите дорогою, що тягнеться від північних гір до південних морів, приблизно посередині шляху вам зустрінеться напис: "До Кленового містечка" і стрілка, яка вказує на поворот. Якщо ви зацікавитесь і звернете, то хвилин через десять побачите річку Невеличку, а на її берегах – будиночки з різнокольоровими дахами. Це і є Кленове. Наш дідусь каже, що його прадід розповідав йому, ніби чув від свого діда, як той з друзями мандрував тутешніми землями. Якось вони зайшли до величезного кленового гаю й кілька днів у ньому блукали. Нарешті відшукали дорогу, вийшли на галявину, і постала перед ними чудова картина – блакитна річечка, квітучі луки, зелені пагорби. Подивилися вони на цю красу й вирішили тут оселитися. Так і виникло наше містечко. Ну, а тепер я буду розповідати. Мене звати Юрко. Ми з сестричкою Оленкою живемо в Кленовому все своє життя: я – дев'ять років, Оленка – сім. І нам дуже подобається тут жити. У нас є парк з фонтаном, бібліотека, школа, клуб, три магазини, перукарня та кав'ярня "Під кленом". І є пошта, саме тут почалася й закінчилась ця історія. Одного чудового ранку на дверях пошти з'явилося оголошення: "Зачинено. Я сумую. Листоноша Конвертик". – Оце так новина! – здивувався перукар Гребінець, який хотів купити газету "Кленові новини". А що сталося далі  читай у №7 журналу “Пізнайко від 6”.

    распечатать