Веселе полювання

Cергій Махотін

Жив собі був на світі пес породи фокстер'єр на прізвисько Стен. І от настав час, хазяїн уперше взяв Стена на полювання. Адже фокстер'єр, як-не-як, мисливський собака. Та ще й хороший помічник у полюванні на лисиць.
Нарихтував хазяїн усе необхідне спорядження, узяв Стена та й попрямував до лісу. Дорогою ж заїхав ще за своїми друзями, тож на полювання вирушили цілою компанією.
А Стена ж уперше на таку важливу справу взяли. Полювання – це ж вам не за кішками ганятися! От пес і захвилювався. Крутиться на сидінні, скавучить, так і хоче з машини вистрибнути й відразу за якимсь звіром хижим погнатися. Як тільки його хазяїн не заспокоював, нічого не допомагало. Стишиться Стен на хвильку, а потім знову за своє. А як до лісу під'їхали, так пес зовсім розійшовся: на задні лапи піднявся й став скло пазурами дряпати. Мисливці тільки плечима знизують: ”Ти диви, як кров мисливська грає! Звіра чує”.
Хазяїн хотів було Стена на повідець пристебнути – так, про усяк випадок, щоб той не вирвався завчасно. Але пес сам не свій став: вивернувся й у відкриті двері – стриб! (Машина уже на узліссі стояла). І щодуху в ліс помчав – тільки його й бачили. Як його хазяїн не кликав, як не кричав – нічого не допомогло. Фокстер'єр за мить щез за деревами.