За мотивами оповідання Сергія Махотіна
Переклад з російської

Жахлива зброя

У дівчисьок є одна страшна жахлива зброя – вереск! А найстрашніший вереск був у Оленки Тихої.
Ще в дитячому садочку від її голосу скисало молоко, і малят замість рідкої манної каші куховарка змушена була годувати котлетами. Діти швидко набирали вагу. Батьки раділи, хвалили садок і виховательок. Виховательки неодмінно запишалися б, якщо б могли чути ці похвали. Але в них через вереск Оленки Тихої були закладені вуха.
Треба сказати, Оленка зовсім не була капризухою. А була просто полохливою й захопленою. Тільки-но якийсь Вовчик підніме із землі черв'яка, як усі навколо кидалися на землю, обхопивши голову руками. Тому що вереск Оленки нагадував надзвуковий винищувач. Він змітав з голів панамки, кепки, бейсболки, капелюхи, кашкети.
Трапилося так, що один з кашкетів сидів на голові важливого генерала. Він не звик пересуватися пішки. Тому дуже засапався, женучись за своїм кашкетом цілих чотириста метрів. Проте він навіть не розсердився, а, навпаки, зрадів. Він взяв Оленку Тиху за руку й привів прямісінько до міністра оборони.

А чи стала Оленка Тиха служити у війську, дізнаєшся зі сторінок вересневого “Пізнайко від 6”.